1-я Летопись

Глава 17

1 После того как Давид переселился в свой дом, он сказал пророку Нафану: «Смотри, я живу в доме, построенном из кедрового дерева, а ковчег Соглашения Господа стоит в шатре».

2 Нафан ответил Давиду: «Иди и делай всё, что ты задумал, так как Бог пребывает с тобой».

3 Но той же ночью к Нафану пришло слово Божье.

4 Бог сказал: «Пойди и скажи слуге Моему Давиду, что так говорит Господь: „Давид, не ты построишь для Меня дом.

5 Я не жил в доме с того времени, как вывел народ Израиля из Египта и до сегодняшнего дня. Я переходил с места на место в шатре. Я выбирал людей, чтобы они были вождями для народа Израиля. Эти вожди как пастухи заботились о Моём народе. И куда бы Я ни ходил в Израиле, Я ни одному из этих вождей ни разу не сказал: „Почему вы не построили Мне дом из кедровых брёвен?”

6

7 Теперь скажи Моему слуге Давиду: „Так говорит Господь Всемогущий: „Я взял тебя из поля от стада, которое ты пас, и сделал тебя царём Моего народа, Израиля.

8 Я был с тобой везде, куда бы ты ни ходил. Я шёл перед тобой и истреблял всех твоих врагов, и сейчас Я прославлю твоё имя и сделаю тебя одним из величайших людей на земле.

9 Я даю тебе место для Моего народа, Израиля. Они укоренятся там и будут мирно жить на своём собственном месте. Их не будут больше беспокоить, и нечестивые не будут причинять им зло как прежде.

10 Эти беды случались, но Я выбрал вождей, чтобы они заботились о Моём народе, Израиле, и Я уничтожу всех твоих врагов. Я говорю тебе, что Господь построит тебе дом.

11 Когда ты умрёшь и присоединишься к своим предкам, тогда Я позволю твоему сыну стать новым царём. Я возведу его на царский престол и укреплю царство его на веки вечные.

12 Твой сын построит Мне дом, и Я сделаю так, чтобы семья твоего сына правила вечно.

13 Я буду ему отцом, и он будет Мне сыном. Саул был царём до тебя, но Я лишил его Своей поддержки. Я никогда не отниму у него Своей любви, как Я отнял её у Саула,

14 и поставлю твоего сына правителем над Моим домом и царством на веки вечные, и его царствование будет продолжаться вечно!”»

15 Нафан рассказал Давиду о своём видении и обо всём, что говорил Господь.

16 Тогда царь Давид вошёл в священный шатёр и, сев там перед Господом, сказал: «Господи Боже, моя семья и я не заслуживаем всего того, что Ты сделал для меня.

17 Кроме того, Ты позволяешь мне узнать, что произойдёт с моей семьёй в будущем. Ты относился ко мне как к очень важному человеку.

18 Что ещё я могу Тебе сказать? Ты так много сделал для меня, а я всего лишь Твой слуга, и Ты знаешь это.

19 Господи, Согласно Своей воле Ты совершил эти великие дела.

20 Нет подобного Тебе, Господи, нет Бога, кроме Тебя. Мы не слышали ни о каком боге, который бы совершал прекрасные дела, подобные Твоим!

21 Есть ли где другой народ, подобный Израилю? Нет! Израиль — единственный народ на земле, для которого Ты совершил эти прекрасные дела. Ты вывел нас из Египта и сделал нас свободными. Ты прославил имя Своё! Ты шёл перед Твоим народом и заставлял другие народы оставлять свою землю для нас!

22 Ты сделал израильтян Своим народом навеки, и Ты, Господи, стал их Богом!

23 А сейчас, Господи Боже, исполни Своё обещание для меня и моей семьи и сдержи его на веки вечные.

24 Сдержи Своё обещание, и тогда люди будут прославлять Тебя вечно, говоря: „Господь Всемогущий есть Бог Израиля!” Я — Твой слуга! Позволь же моей семье быть сильной и по-прежнему служить Тебе.

25 Ты, Боже, говорил со мной, Своим слугой, и открыл мне, что Ты сделаешь мою семью семьёй царей. Поэтому я осмелился просить Тебя сделать это.

26 Господи, Ты — Бог, и Ты Сам обещал мне эти блага.

27 Господи, в доброте Своей Ты благословил мою семью и обещал нам, что мы будем служить Тебе вечно. Когда Ты, Господи, благословляешь кого-либо, тогда тот благословен навеки!»

1-а хронiки

Розділ 17

1 І сталося, як Давид сидів був у домі своїм, то сказав Давид до пророка Натана: „Ось я сиджу́ в ке́дровому домі, а ковчег Господнього заповіту — під занаві́сами!“

2 I сказав Ната́н до Давида: „Зроби все, що в серці твоєму, бо Бог із тобою!“

3 І сталося тієї ночі, і було́ Боже слово до Натана, говорячи:

4 „Іди, і скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь: Не ти збудуєш Мені цього храма на перебува́ння.

5 Бо Я не сидів у храмі від дня, коли вивів Ізраїля, аж до дня цього, і ходив від шатра́ до шатра́, і від намету до намету.

6 Скрізь, де тільки ходив Я між усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово котро́му з Ізраїлевих су́ддів, яким наказав Я па́сти народа Мого: Чому́ ви не збудували Мені ке́дрового храма?

7 А тепер так скажеш рабові Моєму Давидові: Так сказав Господь Савао́т: Я взяв тебе з пасови́ська від ота́ри, щоб став ти володарем над Моїм народом, Ізраїлем.

8 І був Я з тобою скрізь, де́ ти ходив, і ви́нищив Я всіх ворогів Твоїх перед тобою, і зробив Я тобі ім'я́, як ім'я́ тих великих, що на землі.

9 І дав Я місце Моє́му наро́дові Ізраїлеві, і посадив його так, що він перебува́тиме на тому́ самому місці. І він уже не тремті́тиме, а кри́вдники не будуть нищити його, як перше.

10 А від днів, коли Я настанови́в су́ддів над Своїм наро́дом, Ізраїлем, то пони́зив усіх ворогів твоїх. І звіщаю тобі, що Господь збудує тобі дім.

11 І станеться, коли ви́повняться твої дні, щоб піти до батькі́в своїх, то Я поста́влю по тобі твоє насіння, що буде з синів твоїх, і поставлю міцно його царство.

12 Він збудує Мені храм, а Я поста́влю його трона міцно аж навіки.

13 Я бу́ду йому за батька, а він буде Мені за сина, а милости Своєї Я не відійму́ від нього, як відняв Я від того, що був перед тобою.

14 І поставлю його в храмі Своїм та в царстві Своїм аж навіки, і трон його буде міцно стояти навіки“.

15 За всіма́ цими словами, за всім цим виді́нням, — так говорив Ната́н до Давида.

16 І прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем та й промовив: „Хто́ я, Господи, Боже, і що́ таке дім мій, що Ти довів мене аж сюди?

17 Та й це було мале в оча́х Твоїх, Боже, і Ти говорив про дім Свого раба на майбутнє, і Ти показав мені покоління лю́дське, і підніс мене, Господи Боже!

18 Що́ Давид додасть ще до Твого на вшанува́ння Твого раба? А Ти Свого раба знаєш!

19 Господи, ради Свого раба та за серцем Своїм зробив Ти все це велике, щоб завідо́мити про всі ті великі речі.

20 Господи, нема Такого, як Ти, і нема Бога, окрім Тебе, за всім тим, що́ ми чули своїми уши́ма.

21 І який є ще один люд на землі, як Твій наро́д, Ізраїль, щоб Бог приходив ви́купити його Собі за наро́да, і щоб установити Собі ймення великих та страшни́х рече́й, щоб ви́гнати наро́ди перед наро́дом Своїм, якого Ти ви́купив із Єгипту?

22 І зробив Ти наро́д Свій, Ізраїля, Собі за наро́да аж навіки, і Ти, Господи, став йому́ за Бога!

23 А тепер, Господи, нехай стане певним аж навіки те слово, яке говорив Ти про Свого раба, і зроби, як говорив!

24 А Твоє Ім'я́ нехай буде міцне́, і нехай буде велике аж навіки, щоб казали: Господь Савао́т, Бог Ізраїлів — Бог для Ізраїля, а дім Твого раба Давида поста́влений міцно перед лицем Твоїм.

25 Бо Ти, Боже мій, об'явив Своєму рабові, що Ти збудуєш йому дім, тому раб Твій знайшов потребу молитися перед лицем Твоїм.

26 А тепер, Господи, Ти Той Бог, і сказав про Свого раба оце добре.

27 А тепер був Ти ласка́вий поблагословити дім Свого раба, щоб бути навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи, поблагословив, — і він поблагосло́влений навіки!“

1-я Летопись

Глава 17

1-а хронiки

Розділ 17

1 После того как Давид переселился в свой дом, он сказал пророку Нафану: «Смотри, я живу в доме, построенном из кедрового дерева, а ковчег Соглашения Господа стоит в шатре».

1 І сталося, як Давид сидів був у домі своїм, то сказав Давид до пророка Натана: „Ось я сиджу́ в ке́дровому домі, а ковчег Господнього заповіту — під занаві́сами!“

2 Нафан ответил Давиду: «Иди и делай всё, что ты задумал, так как Бог пребывает с тобой».

2 I сказав Ната́н до Давида: „Зроби все, що в серці твоєму, бо Бог із тобою!“

3 Но той же ночью к Нафану пришло слово Божье.

3 І сталося тієї ночі, і було́ Боже слово до Натана, говорячи:

4 Бог сказал: «Пойди и скажи слуге Моему Давиду, что так говорит Господь: „Давид, не ты построишь для Меня дом.

4 „Іди, і скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь: Не ти збудуєш Мені цього храма на перебува́ння.

5 Я не жил в доме с того времени, как вывел народ Израиля из Египта и до сегодняшнего дня. Я переходил с места на место в шатре. Я выбирал людей, чтобы они были вождями для народа Израиля. Эти вожди как пастухи заботились о Моём народе. И куда бы Я ни ходил в Израиле, Я ни одному из этих вождей ни разу не сказал: „Почему вы не построили Мне дом из кедровых брёвен?”

5 Бо Я не сидів у храмі від дня, коли вивів Ізраїля, аж до дня цього, і ходив від шатра́ до шатра́, і від намету до намету.

6

6 Скрізь, де тільки ходив Я між усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово котро́му з Ізраїлевих су́ддів, яким наказав Я па́сти народа Мого: Чому́ ви не збудували Мені ке́дрового храма?

7 Теперь скажи Моему слуге Давиду: „Так говорит Господь Всемогущий: „Я взял тебя из поля от стада, которое ты пас, и сделал тебя царём Моего народа, Израиля.

7 А тепер так скажеш рабові Моєму Давидові: Так сказав Господь Савао́т: Я взяв тебе з пасови́ська від ота́ри, щоб став ти володарем над Моїм народом, Ізраїлем.

8 Я был с тобой везде, куда бы ты ни ходил. Я шёл перед тобой и истреблял всех твоих врагов, и сейчас Я прославлю твоё имя и сделаю тебя одним из величайших людей на земле.

8 І був Я з тобою скрізь, де́ ти ходив, і ви́нищив Я всіх ворогів Твоїх перед тобою, і зробив Я тобі ім'я́, як ім'я́ тих великих, що на землі.

9 Я даю тебе место для Моего народа, Израиля. Они укоренятся там и будут мирно жить на своём собственном месте. Их не будут больше беспокоить, и нечестивые не будут причинять им зло как прежде.

9 І дав Я місце Моє́му наро́дові Ізраїлеві, і посадив його так, що він перебува́тиме на тому́ самому місці. І він уже не тремті́тиме, а кри́вдники не будуть нищити його, як перше.

10 Эти беды случались, но Я выбрал вождей, чтобы они заботились о Моём народе, Израиле, и Я уничтожу всех твоих врагов. Я говорю тебе, что Господь построит тебе дом.

10 А від днів, коли Я настанови́в су́ддів над Своїм наро́дом, Ізраїлем, то пони́зив усіх ворогів твоїх. І звіщаю тобі, що Господь збудує тобі дім.

11 Когда ты умрёшь и присоединишься к своим предкам, тогда Я позволю твоему сыну стать новым царём. Я возведу его на царский престол и укреплю царство его на веки вечные.

11 І станеться, коли ви́повняться твої дні, щоб піти до батькі́в своїх, то Я поста́влю по тобі твоє насіння, що буде з синів твоїх, і поставлю міцно його царство.

12 Твой сын построит Мне дом, и Я сделаю так, чтобы семья твоего сына правила вечно.

12 Він збудує Мені храм, а Я поста́влю його трона міцно аж навіки.

13 Я буду ему отцом, и он будет Мне сыном. Саул был царём до тебя, но Я лишил его Своей поддержки. Я никогда не отниму у него Своей любви, как Я отнял её у Саула,

13 Я бу́ду йому за батька, а він буде Мені за сина, а милости Своєї Я не відійму́ від нього, як відняв Я від того, що був перед тобою.

14 и поставлю твоего сына правителем над Моим домом и царством на веки вечные, и его царствование будет продолжаться вечно!”»

14 І поставлю його в храмі Своїм та в царстві Своїм аж навіки, і трон його буде міцно стояти навіки“.

15 Нафан рассказал Давиду о своём видении и обо всём, что говорил Господь.

15 За всіма́ цими словами, за всім цим виді́нням, — так говорив Ната́н до Давида.

16 Тогда царь Давид вошёл в священный шатёр и, сев там перед Господом, сказал: «Господи Боже, моя семья и я не заслуживаем всего того, что Ты сделал для меня.

16 І прийшов цар Давид, і сів перед Господнім лицем та й промовив: „Хто́ я, Господи, Боже, і що́ таке дім мій, що Ти довів мене аж сюди?

17 Кроме того, Ты позволяешь мне узнать, что произойдёт с моей семьёй в будущем. Ты относился ко мне как к очень важному человеку.

17 Та й це було мале в оча́х Твоїх, Боже, і Ти говорив про дім Свого раба на майбутнє, і Ти показав мені покоління лю́дське, і підніс мене, Господи Боже!

18 Что ещё я могу Тебе сказать? Ты так много сделал для меня, а я всего лишь Твой слуга, и Ты знаешь это.

18 Що́ Давид додасть ще до Твого на вшанува́ння Твого раба? А Ти Свого раба знаєш!

19 Господи, Согласно Своей воле Ты совершил эти великие дела.

19 Господи, ради Свого раба та за серцем Своїм зробив Ти все це велике, щоб завідо́мити про всі ті великі речі.

20 Нет подобного Тебе, Господи, нет Бога, кроме Тебя. Мы не слышали ни о каком боге, который бы совершал прекрасные дела, подобные Твоим!

20 Господи, нема Такого, як Ти, і нема Бога, окрім Тебе, за всім тим, що́ ми чули своїми уши́ма.

21 Есть ли где другой народ, подобный Израилю? Нет! Израиль — единственный народ на земле, для которого Ты совершил эти прекрасные дела. Ты вывел нас из Египта и сделал нас свободными. Ты прославил имя Своё! Ты шёл перед Твоим народом и заставлял другие народы оставлять свою землю для нас!

21 І який є ще один люд на землі, як Твій наро́д, Ізраїль, щоб Бог приходив ви́купити його Собі за наро́да, і щоб установити Собі ймення великих та страшни́х рече́й, щоб ви́гнати наро́ди перед наро́дом Своїм, якого Ти ви́купив із Єгипту?

22 Ты сделал израильтян Своим народом навеки, и Ты, Господи, стал их Богом!

22 І зробив Ти наро́д Свій, Ізраїля, Собі за наро́да аж навіки, і Ти, Господи, став йому́ за Бога!

23 А сейчас, Господи Боже, исполни Своё обещание для меня и моей семьи и сдержи его на веки вечные.

23 А тепер, Господи, нехай стане певним аж навіки те слово, яке говорив Ти про Свого раба, і зроби, як говорив!

24 Сдержи Своё обещание, и тогда люди будут прославлять Тебя вечно, говоря: „Господь Всемогущий есть Бог Израиля!” Я — Твой слуга! Позволь же моей семье быть сильной и по-прежнему служить Тебе.

24 А Твоє Ім'я́ нехай буде міцне́, і нехай буде велике аж навіки, щоб казали: Господь Савао́т, Бог Ізраїлів — Бог для Ізраїля, а дім Твого раба Давида поста́влений міцно перед лицем Твоїм.

25 Ты, Боже, говорил со мной, Своим слугой, и открыл мне, что Ты сделаешь мою семью семьёй царей. Поэтому я осмелился просить Тебя сделать это.

25 Бо Ти, Боже мій, об'явив Своєму рабові, що Ти збудуєш йому дім, тому раб Твій знайшов потребу молитися перед лицем Твоїм.

26 Господи, Ты — Бог, и Ты Сам обещал мне эти блага.

26 А тепер, Господи, Ти Той Бог, і сказав про Свого раба оце добре.

27 Господи, в доброте Своей Ты благословил мою семью и обещал нам, что мы будем служить Тебе вечно. Когда Ты, Господи, благословляешь кого-либо, тогда тот благословен навеки!»

27 А тепер був Ти ласка́вий поблагословити дім Свого раба, щоб бути навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи, поблагословив, — і він поблагосло́влений навіки!“